Насправді, драстична тема т. зв. “ґендеру” є далеко не домінуючою проблемою в країні, на теренах якої триває невидима IV Світова війна. Ще трохи — і територія України мала б бути успішно зачищеною від тих “живучих” автохтонів, яких не доконали попередні війни (включно з ІІІ “холодною”), голодомори, геноциди, етноциди і деоциди. “Ґендер” — це лише складова спецоперації із знищення залишків Моралі і Традиції серед недобитого місцевого населення…
З англійської “лузер” — це просто невдаха. Таке новомодне словечко зі сленгу сучасних тінейджерів, мабуть якнайкраще пришпилюється до дуже багатьох представників т. зв. технічної та творчої інтелігенції випуску 70-80-х рр. ХХ ст. Їх попередники — “шестидесятники”, встигли якось проявити себе під час “відлиги”, а потім і у дисидентстві — їх наступники непогано чуються в сферах маркетингу, марчендайзингу, піару та шоу-бізнесу. Лише більшість з покоління, яке мимовільно потрапило поміж зубці шестірень т. зв. “часу перемін”— викинулись на маргінес історії, як кити на берег.
Всі добре знають, що життя — це смертельна хвороба, яка передається статевим шляхом і прожити його треба так, “чтоб нє било мучітєльно больно”, проте як зробити це, поєднавши приємне з корисним — не знає ніхто. Ніби достатній проміжок, щоб збагнути нонсенс виключно фізіологічно-матеріального існування, але чомусь завжди не знаходиться часу, бажання чи можливості, щоб осягнути бажану альтернативу. Поки підріс, поки оцінив обстановку, поки облаштував дім, посадив дерево і народив дитину, як ось вже і черга за мізерною пенсією та до уролога…