… Це був неповторний час “застою”, коли пиріжок з м’ясом коштував 4 коп, а кухоль пива — 22 коп. Усі громадяни мали практично однаково оплачувану роботу, але довкілля поступово наповалось “пахощами розкладу”, який поки що нагадував скоріш важкий запах голандського сиру, ніж трупа. Пасіонарний дух тоді досить численної народної інтелігенції активно підживлювався “самвидавом”, музикою із заборонених ЦК ВЛКСМ таємних списків, яка через іноземних студентів та місцевих фарцовщиків просочувалась до Львова, а найголовніше — прийомом на саморобні дециметрові антени телепередач з Польщі, де “Солідарність” починала спроби зламати хребет своїй совдепії. Майже усі майбутні “демократи” та “олігархи” ще у поті чола трудились клерками в комітетах комсомолу та чемно “стукали” в КДБ на своїх більш розвинутих та освічених друзів та знайомих. Тотальний алкоголізм став чи не найважливішим фактором латентного протесту проти остогидлої Системи, поступово починалось масове розкрадання державного майна та зародки кооперативного руху, але за створення найменшого домашнього виробництва чи продаж кількох пар джинсів можна було легко потрапити за грати…

Читати далі

     Визначальним фактором періоду 2000+ можна назвати тотальну зневіру та розчарування у людях, мистецтві, політиці та економіці. “Неформальний соціум” розчинився у еклектичному хаосі та шумовинні, до активного життя приступило т.зв. покоління “Х” — переважно апасіонарні “вольтрони”, що надавали перевагу лінькуватому посмоктуванню пива під “Жабою” (як “шанобливо” назвався пам’ятник у центрі міста) і фанатично-інфатильним забавам в комп’ютерних клубах. Кудись запропастились стильово і теоретично витримані панки, хіпі чи металісти, зате з’явились візуально та ідеологічно розмиті скінхеди, толкієністи, блекери, растамани, емо та інші “нефери”.

Читати далі